«Слово-зброя. Як усяку зброю, його треба чистити та доглядати», — під таким гаслом у комунальному закладі “Навчально-виховний комплекс «Якимівська гімназія» відбувся шкільний етап щорічного фестивалю ораторського мистецтва «Заговори, щоб я тебе побачив». За допомогою усного виступу учні мали нагоду викласти свою думку з тієї чи іншої проблеми, яка хвилює їх. Що ж турбує сучасних підлітків і над якими темами розмірковують наймолодші учні нашої школи? Чи є слово, як вважав відомий український поет Максим Рильський, справжньою зброєю, здатною як вбити, так і врятувати когось? На ці питання ми сьогодні і будемо шукати відповідь.
Здебільшого участь у фестивалі взяли учні молодших класів: Іотова Олена, Возненко Катерина, Гринько Аліна, Воронін Антон, Вербицька Еліна, Казаков Іван, Макаров Андрій, Мірсаідова Жасмін, Панфьорова Софія, Попов Захар, Чебишева Евеліна. Хвилювалися всі: і учні, і їх вчителі, які підтримували своїх вихованців на цьому заході. Доповіді були розподілені на різні номінації: «Я та Я», «Я серед людей», «Слово є вчинок», «Я і моя сім’я», «Я і мої емоції», «Я і моє рідне селище».
З особливою впевненістю сьогодні на сцені доповідала учениця 4 класу Возненко Катерина на тему «Моє ім’я». Вона ставила собі риторичні запитання: яку роль відіграє ім’я людини у її житті, чи впливає воно на характер. На думку дівчини, кожне ім’я має свій «характер», своє емоційне забарвлення. Вона переконана, що на темперамент людини впливає саме її ім’я. Після урочистої частини фестивалю Катруся погодилася відповісти на декілька запитань:
-Розкажи, хто запропонував тобі взяти участь у фестивалі ораторського мистецтва? Хто допомагав тобі обирати тему?
-Ще в третьому класі взяти участь у фестивалі мені запропонувала моя класна керівниця Олена Борисівна. Тему я обрала сама, а виступ готувала з мамою. Ми придумували текст, разом його редагували, репетирували.
-Чому ти обрала саме цю тему? Чи відчула ти на собі вплив імені на свій характер?
-Я дуже весела і непосидюча дівчина. Мені здається, що на мій характер дуже сильно вплинуло моє ім’я – Катя. Я на собі відчула, як ім’я вирішує твою долю і захотіла всім про це розповісти.
Із доповіді «Що я люблю?» учениці 4 класу Іотової Олени ми дізнались про те, як сильно вона любить сонячне проміння та посмішку своєї матусі, а найголовніше – пролунало побажання закінчення війни на сході України. Як же це патріотично! Вже змалечку Оленка турбується про долю своєї Батьківщини, переймається її майбутнім. Дівчина зазначила, що більше не хоче чути у новинах про загибель українських бійців.
Гринько Аліна виклала нам свої думки на тему «Моя сім’я найкраща». «Моя сім’я дуже дружна і ми завжди допомагаємо один одному», – зазначає дівчинка. Всі члени родини доповнюють одне одного. Мама для Алінки – найкраща людина у світі. «Моя сім’я-моя фортеця. Вона – найкраща», – закінчила свій виступ учасниця.
Воронін Антон розповів нам про свої улюблені розваги. Хлопчик вважає, що щасливою є та людина, яка має захоплення та інтереси. Хобі Антона – спортивно-бальні танці. На змаганнях за хлопця вболівають рідні: мама, тренер, друзі. Хлопець має близько тридцяти медалей і рекомендує всім, у кого є можливість, відвідати бальні танці.
Вербицька Еліна, розмірковуючи на тему «Моє ім’я», згадує відому приказку: “Як корабель ти назвеш, так він і попливе”. Чи знали ви, що з найдавніших часів людське ім’я мало магічну силу? Про тайну імені вам і розповіла Елінка.
«Мій ідеальний день» – так називався виступ Козакова Івана. Хлопець розповів, що для повного щастя на сніданок йому потрібно з’їсти картоплю фрі, гамбургер, хотдог, піцу та шаурму. У свій ідеальний день на уроці Іван не буде відповідати, адже вчителька прочитає його думки. Підводячи підсумок, учасник зазначив, що для ідеального дня йому достатньо не запізнитися в школу, щоб задачу вирішувати змусили легку і щоб закінчився карантин.
Макаров Андрій сьогодні міркував на тему «Хочеться і необхідно». Допомагати сестрі і мамі, займатися спортом, прибирати іграшки, чистити зуби, вмиватися – необхідно, а хочеться чогось іншого, чогось цікавого. «Для того, щоб легко робити те, що «необхідно», його треба подружити з «хочеться»», – розкрив секрет свого батька хлопчик.
Мірсаідова Жасмін доповідала на тему «Я щаслива дитина». Дівчинка вважає себе справді щасливою, адже вона має багато друзів, вважає їх своєю підтримкою та опорою. Про все, що змушує її посміхатися, Жасмін розповіла за допомогою милозвучної рими.
Панфьорова Софія під час свого виступу «Хочеться і необхідно» зазначила, що у неї є три мрії: хочеться гарно вчитися та стати відмінницею, навчитися співати і стати зіркою, стати танцюристкою та працювати хореографом.
Попов Захар вирішив розповісти слухачам про історію Якимівки. Хлопець згадав у своєму виступі давні кочові народи та українських чумаків. Чи знали ви, що продовж усієї Центральної вулиці знаходиться довге-довге підземелля? «Земля моїх предків дихає таємницею. Я пишаюся своєю землею»,– каже юний історик.
Окрім того, національно свідомим видався виступ учениці 1 класу Чебишевої Евеліни. Тема її виступу – «Я – маленька українка». Дівчина розповіла аудиторії про свою любов до України, до традиційного одягу – вишиванок і віночків, висловила щире захоплення українською мовою. На думку Евелінки, усі ми повинні вивчати та плекати рідну мову, адже «українська-це мова наших предків». Учениця зазначила, що ще з давніх давен Україна відзначалася своєю колоритністю і різноманітністю. В ранньому дитинстві, каже Евеліна, бабуся часто співала їй колискові українською мовою, змалечку насаджувала любов до нашого фольклору.
Старші класи на фестивалі представили Глєбова Тетяна та Грін Олеся – учениці 9 та 10 класу. Олеся вже другий рік поспіль бере участь у фестивалі ораторського мистецтва, має певний досвід. Тема виступу Грін Олесі – «Людина відображається у своїх вчинках». Як часто ми замислюємося над своїми вчинками? Чи не забули ми часом про добрі справи? Які можуть бути наслідки для наших вчинків? – такі запитання прозвучали у виступі учениці. Дівчина зробила висновок, що перед тим, як щось зробити або сказати, треба обов’язково замислитись про наслідки свого рішення. Стисло, лаконічно і дуже впевнено Олеся виклала свою думку на цю тему, зуміла зацікавити слухача, звернути на себе увагу аудиторії.
Більшість підлітків під час дорослішання стають занадто самокритичними, вимагають від себе неможливого, прагнуть стати ідеальними у всьому. Діти так хочуть, щоб їх любили оточуючі, що забувають про найважливіше – любов до самого себе. На таку важливу тему і міркувала сьогодні Глєбова Тетяна. На думку дівчини, бажання дітей дуже часто йдуть урозріз із вимогами до них. Намагаючись виправдати сподівання, які на них покладають батьки, вчителі, друзі, вони зовсім втрачають власне «я». «Турбота про своє тіло, розум та душу дає відчуття спокою, гармонії та впевненості», – сказала учасниця. Під час свого виступу Тетяна надала декілька порад щодо того, як себе полюбити, як почати піклуватися про себе. Дівчина зазначила, що з людьми, які мають поганий вплив, треба обов’язково розірвати будь-які стосунки, адже вони тільки шкодять.
Тож, чи є слово справжньою зброєю? Звісно так! У кожного є якась болюча тема, що тривожить. Хтось не може обрати майбутню професію, на комусь лежить тягар відповідальності перед батьками або вчителями. Дехто з нас ніяк не може полюбити та прийняти себе, а хтось досі шукає відповідь на питання «Що таке щастя?». Усі ми унікальні та неповторні, але у світі завжди знайдеться людина, яка зможе зрозуміти та підтримати тебе, варто лише розповісти всьому світу про те, що тебе турбує.
Слово – це велика рушійна сила, яка здатна об’єднувати людей зі спільними інтересами та проблемами. Сьогоднішній фестиваль це підтвердив.
Хай так буде завжди!
Учениця 11-Б класу Федорова Поліна